Приветствую Вас, Гость

Моє село

     Існують  різні версії  походження назви села Бабин. В акті від 1424 року читаємо: "Князь Іван Баба, брат його Путяга" - відомо, що обидва походили з Литви - можливо назва поселення пішла від прізвища  Баба.

     Інша версія походження назви від божества "Баби". Це була кам’яна  статуя, що уособлювала  хмари. На думку Я. Пура – кандидата філологічних наук заснована назва села Бабин у кінці ХІІІ чи на початку  ХІV.

       Перша згадка  про Бабин у літописах  датується 1545 роком.  У середині ХVІ століття село належало не князям Острозьким, а було підпорядковано  вельможам литовсько - польської корони. Акт 1528 року згадує власника  села Бабин - Семеона Бабинського, прізвище якого взято, за традицією ХV століття від імені поселення.

       Згадується, що пан Василь Бабинський  перейшов з православ’я у соцініанство  розкольницької релігійної течії, відібравши старовинну православну церкву, в якій були поховані його пращури і зробив з неї молитовний дім для своїх одновірців.  Бабинський  поширював освіту, спрямовуючи православних в католицтво. Соцініанство серед селян не прижилося. Є звістки про втечу селян до інших маєтків. 1677 року село межувало з Крупою (Гориньградом), Городищем, Бугрином та урочищем Зубровим курганом.Під час визвольної війни 1648-1654 років через Бабин проходив шлях під проводом Богдана Хмельницького - визволителі  прямували в сторону міста Рівне.  Документальна назва Бабин згадується у свідченні від 5 травня 1673 року. Тоді  на околиці села люди спостерігали  стовпоподібну хмару, яка викликала страшенну бурю, що зривала дахи, піднімала на висоту 10 метрів різні предмети, речі й воду зі ставка. Пізніше село переходить  до  інших  власників: Радзивілів, Кошенівських,  Малинських. Ці представники шляхти жорстоко гнобили селян. В першій чверті ХVІІ ст.окрім панщини (4 дні на тиждень), Бабінський стягав грошові натуральні платежі, що призвело до страшеного зубожіння селян. Головним заняттям населення було сільське господарство. Частина населення,що була позбавлена  землі займалася різними ремеслами. Вони виготовляли посуд, колеса, сані, кінську збрую та ін.. Розвивалася й торгівля. Чотири рази на рік  Бабинці  їздили на ярмарки  до Гощі  та до села Бугрин. Торгували - дошками, посудом, зерном, рогатою худобою.

      З 1804 року Бабином керувала Станіслава Агата, а з лютого 1833 року ці землі перейшли у спадок її сину Францішку-Міхалу, який панував тут до 1852 року.

    Він у свою чергу підписав маєтки небозі Теклі - Октавії  Юлії Ланкевич (1808-1882).  Вона крім Бабина володіла Синьовом, Бочаницею, Терентієвом, Гощею, Агатівкою. Землі Октавії були віддані під заставу поміщику Олександру Злотницькому і в  1870 році пущені в оренду на 36 років. Коли  Октавія  померла - Злотницький продав землі полякам. Після ліквідації кріпосництва в 1861 році більшою частиною кращих земель володіли Могилевські. З 500 десятин ріллі 300 належало поміщику, а 200 десятин – 46 селянським сім’ям, серед яких було 7 заможних.

    Багато про що може розповісти  історія села. Свідками його старовини є церква Івана Богослова - взірець Волинської архітектури (1836).

   Церква Івана Богослова у Бабині постає не лише  Божим домом, а місцем благочестя, християнською святинею. Упродовж багатьох років тут здійснюються молитви священників і віруючих. Обминули храм буревії воєнних лихоліть, не торкнулася древніх святих стін і хрестів сила войовничого атеїзму. 


          В 1905 році земство побудувало трикласну школу. В якій мало можливість навчатися 20-25 дітей. В основному навчалися хлопчики. Всі справи школи були в розпорядженні місцевого священика. Він навчав грамоти, Закону Божого, правил поведінки.

        Історія цукрового заводу пов’язана з іменем Василя Шульгіна,  що побудував його в 1913 році. Народився він у Києві 1878 року. Походив із дворянського роду Волинської губернії, закінчив юридичний факультет Київського університету. Під час лютневої революції брав участь у створенні Добровольчої армії. Після закінчення Громадянської війни перебував в еміграції.

         Василь Шульгін  зробив досить вдалий вибір щодо розташування підприємства: навколо розкинулись родючі землі, що давали гарні врожаї цукрового буряка. Робочий день  на підприємстві був ненормований. В середньому він становить 12 годин на добу. Гроші робітникам щонеділі виплачувалися золотом. Перше виробництво тривало 29 діб. За добу  переробляли  300-350 т.  буряків.

         Після приєднання західноукраїнських земель до Польщі, навчання в школі велося переважно польською мовою. Володіти земельними угіддями стали Камінські, а цукрозавод перейшов до чеських буржуа.     

       1918 році  жителі села зібралися на  дорозі -  прийшли "червоні". В цьому ж році було націоналізовано  і роздано селянам 300 десятин поміщицької землі, сільськогосподарський реманент, коней, націоналізовано цукровий завод. В школі почали навчатися рідною мовою. Кількість учнів зросла до 100 дітей.

       У вересні 1920 року Бабин увійшов до складу Польщі і перебував там до вересня 1939 року.

       У 1923 році цукроварня переходить до рук чеських акціонерів. Вони відремонтували завод, що дало змогу переробляти більше - (400-450 тон)   цукрових буряків, але скрізь використовувалась важка ручна праця. Саме підприємство складалось з тісної коробки головного корпусу, до краю заповненого обладнанням. Посередині  знаходилася парова машина. Буряки, камінь, вугілля – все перевозилось кіньми.

         1926 року цукроварню купили польські акціонери. В цей час виробничий сезон тривав вже 30-35 днів. За добу перероблялось 500-600 тонн  цукрових буряків. Обладнання в цей час залишалось досить примітивним, працювало виключно від парових машин. В роки війни завод двічі був підпалений.

       Нині село Бабин гордиться трудовими династіями Мамчурів, Щеснюків, Ковальчуків, Красевичів. В селі діє приватне підприємство "Політор", що виробляє пластмаси, переробний компклекс. Найстаршими жителями села є Попович Катерина Тимофіївна (1913) та Єхало Яків Пилипович (1914). У селі проживає 15 багатодітних сімей. Кількість жителів села на кінець 2013 року налічує 2317 чоловік.